Окремі види господарських договорів
Відомо, що відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право на передачу в оренду (найм) майна належить власнику або особі, що володіють майновими правами на це майно. Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Таким чином, власника, що володіє правами на передачу нерухомого майна оренду, можна визначити за записами в державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно.
Фізична особа - власник майна, за передану нерухомість в оренду отримує дохід, оподатковуваний податком з доходів фізичних осіб. Щоб піти від цієї «неприємної» ситуації, власник реєструє право на здійснення підприємницької діяльності, тобто стає приватним підприємцем. Після цього, в договорі оренди нерухомості вдуг звідки - то з'являється орендодавець - ФОП. Цей неприпустимо, тому що власником є фізична особа. Та власне і такого суб'єкта права як ФОП не може бути.
Ще одна помилка. Як зазначалося вище, договір оренди нерухомості, укладений більше ніж на три роки, підлягає нотаріальному посвідченню. Боку це знає і, як правило, у договорі термін оренди не вказується три і більше. Але, по закінченню терміну оренди, дуже часто сторони просто продовжують його, укладаючи додатковий договір до договору оренди. Можна на цю тему багато говорити, але є один документ, який повністю розбиває позицію прихильника такого способу вирішення питання. Це - акт прийому передачі нерухомості. На підставі його можна визначити реальний термін користування нерухомістю. І якщо цей термін складає три і більше року, а договір нотаріус не посвідчений, то такий договір нікчемний.
15 ноября 2015г.